Бібліотечна гавань

Нині в супермаркеті чи у невеличкій крамничці вам запропонують чималий асортимент кондитерських виробів на будь який смак.

Там можна знайти усе : від велетенських тортів до крихітних тістечок, від звичайного шоколаду до цукерок, які є справжніми витворами мистецтва.

Проте найсолодші спогади завжди родом з дитинства. Адже кожна людина, незалежно від віку, хоче почастувати своїх рідних чимось абсолютно ексклюзивним – створеним власними руками за якимось незвичайним рецептом.

Ця книга буде добрим порадником у цій справі. У ній зібрано багато корисних  господарських порад, правил приготування різних видів тіста та оздоблення виробів, наведено порівняльні дані маси і міри деяких продуктів, а на рисунках і кольорових ілюстраціях показано, як оздоблювати готові вироби.

Крім того, в трьох розділах книги – «Печиво», «Солодкі страви», та «Домашні заготівлі» – подано понад п’ятсот рецептів, у яких вказано набір продуктів і опис технологічного процесу приготування виробів з різних видів тіста, а також кремів, начинок, помадок, які використовують для оздоблення тортів, тістечок, баб, пляцок, рулетів, медівників, коржиків, кексів, мазурків, пудингів та різноманітних дрібних ласощів.

І, звісно, не обійшлося без рецептів усілякого варення, джемів, мармеладів, фруктових желе, сиропів, гарячих і холодних напоїв, які прикрасять навіть найвишуканіший святковий стіл.

Доброго дня, шановний читачу!

Сьогодні ми познайомимося із літературною казкою українського дитячого письменника Леоніда Шияна про цікавий світ живої природи, її мешканців та їх пригоди.

А де саме відбуватимуться події у казці «Пригоди Босмінки», ти дізнаєшся розгадав ребус.

Так, правильно, це – річка. Події відбуватимуться у підводному річковому царстві. А головна героїня казки – маленький рачок на імꞌя Босмінка, дитинча річкової дафнії. «Такий маленький, що не всяка риба помітить його. У річці, де жила Босмінка, подейкували, що вона, мовляв, негарна. І ніс задовгий – ну справжній тобі хобот! – і ніг не видно – ховає десь під черепашкою. А найжахливіше – одне-однісіньке око в бідолахи… Та Босмінка не чула цих розмов. А яка вона з себе насправді – не знала. Адже в річці дзеркала нема.»

Вона схожа на маленьких дітей бажанням пізнавати навколишній світ. Адже діти дуже цікаві, їм хочеться все роздивитися і побачити на власні очі.

З цієї цікавості і починається велика мандрівка Босмінки річкою, під час якої вона познайомиться з її різними мешканцями і знайде багато нових друзів.

До речі, ця книжечка у нашій бібліотеці лише в одному екземплярі, тож поспішай прочитати цю дивну казочку.

Прослухати уривок з книжки можна за цим посиланням.

http://chl.kiev.ua/pub/Publication/Show/470

Привет, читатель!

       Представляю твоему вниманию книгу Ивана Васильева «Агликина поляна».  Это история про девочку Аглику.
Волосы у неё пушистые, и мама часто завязывает ей разноцветные банты. Дедушка у Аглики художник, рисует картинки для детских книжек. Иногда Аглика берёт кисточку у него из рук и начинает показывать, как надо рисовать.

Вскоре у Аглики рождается сестрёнка и все в доме занимаются только малышкой. “Позабытая” Аглика просит дедушку, своего лучшего друга, отвезти её в Ягоданию – место, где растёт клубника.

Аглике очень нравится в деревне. У неё появляются здесь отличные друзья: Вылчо и Радка. Их мама, тётя Динка, работает на птицефабрике, и там Аглика впервые видит утят и цыплят.

В Ягодании Аглика растёт не по дням, а по часам. Целый день она на свежем воздухе: купается в озере, помогает взрослым собирать клубнику.

Аглика даже не очень-то скучает по дому и соглашается вернуться в город только после телеграммы о том, что Валичка, младшая сестрёнка, всё время без неё плачет.

Не меньше слов,  в этой книге завораживают рисунки: лёгкие, радостные, как сама главная героиня, которая всех вокруг готова любить и со всеми делиться счастьем мира. Счастьем ягод, цыплят, ленивого барбоса и озера.

Привіт, читачу!

Знайомся, це книга Ядвіги Вернер “Рудя”. З неї ти дізнаєшся історію про дівчинку та її вихованку білочку Рудю.

Одного разу, дівчинці татко подарував білченятко, яке назвали Рудя. Дівчинка взялася його виховувати й доглядати. Білченя росло, набиралося сили. Неабиякого клопоту зазнала з Рудею дівчинка, але й радості також. Врешті – решт Рудю пустили на волю – в парк, де було багато інших білочок. Дівчинка щодня приходила навідувати й годувати свою вихованку…

Але, найголовніше, що людина повинна піклуватися про беззахисних, кволих, покинутих істот, але й робити це слід заради них, а не задля власної забави чи гри.

«Беручи когось під опіку, треба думати про нього, а не про приємність, яку матимеш для себе. Пам’ятай про це!». Саме це порадив батько дівчинці, гадаю, що ці слова підходять для будь-кого з нас.

Привет, читатель!

Сегодня мы познакомимся с писательницей Кармен Васкес-Виго.

Кармен Васкес-Виго – писательница, драматург, переводчик.
Родилась в Буэнос-Айресе (Аргентина), в 1923 г. Ее отец Хосе Васкес-Виго был музыкантом и композитором, связанным с миром кино как музыкальный руководитель и автор саундтреков к нескольким фильмам.

Училась в институте исполнительских искусств в Буэнос-Айресе и в 1939 году снялась в фильме “Сердца четырех” режиссера Энрике Сантос Дисеполо и Карлоса Шиплера.
В 1947 году она переехала в Испанию, где вышла замуж за будущего режиссера и сценариста Хосе Мария Форке.

Работала на радио и начала публиковаться в 1963 году, как переводчик.
Ее самые известные работы созданы в жанре детской литературы и отмечены многочисленными премиями.

«Мятные леденцы» – одно из самых известных произведений писательницы. В книге рассказывается о четырёх друзьях, живущих в наши дни в одном из бедных кварталов Мадрида. Эти весёлые и честные ребята очень рано сталкиваются с социальной несправедливостью, с делением людей на богатых и бедных, с жестокостью. И по-своему, порой очень наивно, защищают свои права, своё человеческое достоинство.