Бібліотечна гавань

Рут Сойер американская детская писательница и фольклорист.

Родилась: 5 августа 1880 г., Бостон, Массачусетс (США). Умерла: 3 июня 1970 г., Хэнкок, Мэн (США).

Получив педагогическое образование, работала учительницей в детских садах, а в 1900 отправилась на Кубу помогать становлению тамошних воспитательных учреждений. В 1905 посетила Ирландию, где познакомилась с устным народным творчеством кельтов. Услышанное произвело неизгладимое впечатление на писательницу и она решила приобщить к ирландскому фольклору соотечественников и стала регулярно поставлять рассказы, основанные на ирландских преданиях, в журнал “New York Sun”.

Во время путешествия по Испании Рут Сойер активно занималась сбором фольклорного материала и в 1936 опубликовала книгу “Иллюстрированные испанские сказки”.

Вышедшая в том же году книга “Роликовые коньки” принесла Рут славу ведущей детской писательницы Америки.

Книга знакомит читателя с десятилетней  девочкой Люсиндой, у нее были роликовые коньки, которые она почти не снимала, и целый год свободной жизни – она полными горстями черпала радость, обретая друзей, и прошла, с помощью взрослых, через страхи и горе их потери с надеждой и любовью. Эта книга – о такой счастливой детской жизни, какую только можно придумать.

«Роликовые коньки» удостоились медали Ньюберри – высшей награды США « за самый выдающийся вклад в детскую литературу».  А почти через 30 лет «Роликовые коньки» и пересказы сказок разных народов, увлечение которыми не оставляло писательницу всю жизнь, принесли Рут Сойер сразу две чрезвычайно престижные литературные премии – медаль Ингал Уайлдер и медаль «Регина» католической библиотечной ассоциации.

В наши дни «Роликовые коньки» завоевывают все больше новых поклонников во всем мире.

Хто з дітей чи дорослих не знає слів, хто хоч би раз не співав популярної пісеньки „На місточку”. Мабуть, таких не знайдеться. Напевне, всі добре знають і вірші про Андрійка-неумійка, про двох подружок-говорушок Клаву й Милу, про малого мазунця на прізвисько Вереда. Але чи  всі пам’ятають, що і пісню, і веселі та дотепні вірші про цих персонажів створив відомий дитячий письменник Грицько Бойко?

Народився Грицько Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині в сім’ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною. далее »

Віктор Семенович Близнець — український письменник-прозаїк. Народився 10 квітня 1933 у селі Володимирівка Компаніївського району Кіровоградської області в багатодітній селянській родині.

Навчався Віктор Близнець спочатку у Володимирівці, потім в Першотравенці, старшокласником — у Компаніївській середній школі. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю.

1952 – 1957 – навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Після закінчення університету працював за фахом у газетах та журналах: був кореспондентом «Комсомольскої правди», завідувачем відділу газети «Комсомольске знамя», завідуючим відділу шкільного життя журналу «Піонерія» (теперішній «Однокласник»),заступником головного редактора видавництва «Молодь».

У 1963 році з’явилася на світ перша збірка оповідань «Ойойкове гніздо».

Веселий, лукавий витівник Федько, герой оповідання «Ойойкове гніздо», підмовив свого довірливого друга Мишка закопати на городі батькову люльку: виросте, мовляв, величезна люлька, а на ній – дрібні люльченята. Обдурив він і другого приятеля, Льоню: пообіцяв показати гніздо жар-птиці, а завів хлопця у колючу дерезу. Всі ці Федькові витівки йдуть не від поганої вдачі, а від невичерпного запасу природного гумору – цієї характерної риси нашого народу.

Таким же гумором позначені всі оповідання Віктора Близнеця, в яких він дотепно, з усмішкою, з великою любов’ю до своїх героїв розповідає про сільських хлопчаків.

Потім вийшли повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Звук павутинки”, “Женя і Синько”. Потім була написана чудова лірична казка “Земля світлячків”. У цьому творі Віктор Семенович реалізував усі свої фантазії, залюбленість у народні казки.

Кілька років Віктор Семенович працював над перекладом з давньоруської на сучасну українську мову  епосу “Повість временних літ”, що є для нас головним джерелом знань про життя наших далеких предків. Видано було цей переклад 1980 року з передмовою П.Загребельного.

Є у письменника твори для дорослого читача. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей.

Помер письменник 2 квітня 1981 року.