Микола Васильович Білкун — український прозаїк, письменник-фантаст. Член Спілки письменників України від 1959 року.
Народився 21 грудня 1928 року в селі Привороття Староушицького району (нині село Подільське Кам’янець-Подільського району) в сім’ї вчителя.
Закінчив у селі Привороття початкову школу. Під час війни жив у селі Чердакли на Заволжі. Там навчався в школі й одночасно працював на торфорозробках.
Батько Василь Євтихійович під час війни був замполітом 171-го винищувального авіаційного полку. Загинув 1943 року.
1944 року Микола, якому ще не виповнилося 16 років, добровільно пішов на фронт.
Від серпня 1944 року — солдат-зброяр 420-го авіаполку III Білоруського фронту. Далі навчався у Київському військовому училищі самохідної артилерії. Після важкого поранення втратив ногу. Ще у шпиталі почав писати.
1950 року закінчив Вінницьку фельдшерську школу. Працював дільничним фельдшером на Поділлі — в селі Іванівці Барського району Вінницької області. Далі закінчив Вінницький медичний інститут.
Фейлетоніст, заступник відповідального редактора журналу «Перець», заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник».
Друкувався від 1952 року.
Першу гумореску «Дорогі гості» опубліковано в «Перці». Перша повість «Валерій Коваленко» (газета «Молодь України»), друга — «Однієї весни» (журнал «Дніпро»).
Перші книжки — збірки гуморесок «Старий друг» (у «Бібліотеці „Перця“») та збірка нарисів «Золоті руки».
Найвідоміша дитяча книга – «Женька Жменька – Едісон».
Ніч у приморському місті. Двоє хлопців крадуться вулицею. Воші йдуть на злочин. Але це злочин незвичайний. Це злочин в ім’я науки.
Та тільки-но хлопці відчиняють кабіну телефону-автомата і дістають кусачки, як іззаду лупає чийсь голос:
— Ви що тут робите, шкети?
… Так починаються цікаві й несподівані, смішні, а часом неприємні пригоди «винахідника» Женьки Жменьки та його «асистента» Коті Оберемка, про які ви дізнаєтеся, прочитавши цю гумористичну повість.
22 серпня
