Червоний Хрест проти торгівлі людьми !!!
Здається, у лексиконі сучасного українського суспільства усе частіше вживається термін «трафікінг» або ж «торгівля людьми».
Червоний Хрест України проводить активну роботу щодо протидії торгівлі людьми. Часто проблема торгівлі людьми сприймається як щось далеке, відірване від життя, таке, що стосується інших і конкретних людей, сімей вона не торкнеться.
Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке більшість з нас асоціює з давньою та середньовічною історією. Проте, як свідчать факти, работоргівля є цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підґрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.
Міжнародна організація з міграції надає допомогу постраждалим від торгівлі людьми, починаючи з 2000 року. За цей час багато людей – постраждалих отримали допомогу в рамках реінтеграційної програми МОМ (міжнародної організації з міграції). Допомога постраждалим включає медичну, психологічну та юридичну допомогу, придбання проїзних документів, надання тимчасового житла, реінтеграційних грантів, поновлення документів, професійну підготовку або перепідготовку та інше.
Законодавча база України щодо цього явища включає :
– Закон України «Про протидію торгівлі людьми» та відповідні підзаконні акти до нього;
– 4 Постанови Кабінету Міністрів у сфері протидії торгівлі людьми.
Термін «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або утримання через погрозу насильством чи його застосування або інших форм примусу, викрадання, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або через підкуп у виді платежів або вигод. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги. Вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються торгівлею людьми.
Примусова праця передбачає працю, до якої особа примушується насильством чи будь-яким іншим способом і внаслідок якої присвоюються матеріальні результати її праці, зокрема прибуток. Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють або шантажують, аби лише створити ситуацію, в якій можна буде експлуатувати. Втім, після застосування таких засобів, як обман, шахрайство чи зловживання владою з метою експлуатації чиєїсь праці чи послуг, початкова згода, яку могла дати жертва, втрачає чинність, оскільки ніхто не став би з власної волі погоджуватися на експлуатацію, перебування в підневільному стані чи жорстокість.
Торгівля людьми майже завжди супроводжується скоєнням інших злочинів, це підробка документів, завдання тілесних ушкоджень, шахрайство, викрадання та приховування людей, незаконний перетин кордонів, незаконне усиновлення, розповсюдження наркотиків, примусова праця чи відмивання грошей. Торгівці людьми швидко реагують на зміни в економічній, соціальній та політичній ситуації в країні та світі, законодавстві, системі протидії торгівлі людьми, тому змінюються форми та методи вербування та експлуатації.
Україна насамперед вважається країною походження постраждалих від торгівлі людьми. Але останніми роками вона стала також країною призначення. Так, іноземці, що приїжджають в Україну із країн, де військові конфлікти продовжуються десятиріччями, у пошуках безпечного місця проживання можуть потрапити у тенета торгівлі людьми, так само, як і громадяни України можуть потрапити у схожу ситуацію у власній країні.
Різниця у становищі трудових мігрантів та постраждалих від торгівлі людьми стає помітною після повернення до крани походження. На відміну від загальновідомих позитивних історій заробітчан, постраждалі від торгівлі людьми повертаються ні з чим, оскільки прибуток від їхньої діяльності отримують злочинні угрупування, що їх експлуатують. Крім того, боргова кабала та психологічний тиск використовуються торгівцями людьми як механізм контролю. Тож, постраждалі від торгівлі людьми, на відміну від трудових мігрантів, стикаються з погіршенням економічної ситуації після повернення.
Психологічний тиск і насильство щодо жертв торгівлі людьми є основними видами впливу, який торговці застосовують для маніпуляції людьми й ефективного утримання їх як заручників. Психологічні тактики контролю передбачають залякування і погрози, брехню і хитрість, емоційну маніпуляцію і створення небезпечних, непередбачуваних і неконтрольованих ситуацій. Таке психологічне насильство зазвичай є довготривалим і має постійний характер, мета якого полягає у тому, щоб знищити психічні й фізичні захисні можливості людини.
Всі наслідки для постраждалого від торгівлі людьми, в першу чергу, накладають відбиток на його здоров’я. Постраждалі від торгівлі людьми можуть мати захворювання внаслідок низького рівня гігієни і санітарії, через антисанітарні умови проживання або через відсутність умов для забезпечення особистої гігієни, перенаселення, забрудненe водe, недоїдання, надання сексуальних послуг, вживання наркотиків тощо. Порушення гігієни праці є звичайним явищем під час експлуатації торговцями людьми, коли жертв експлуатують з метою використання їхньої праці або для розваг. Такі проблеми можуть виникати в багатьох випадках експлуатації, коли людина перебуває в рабстві і наявні шкідливі фактори для її здоров,я, наприклад, робота на хімічних підприємствах без засобів захисту (маски, рукавиці); робота на будівництві; робота, що вимагає великого фізичного навантаження.
Однією з найважливіших проблем у запобіганні торгівлі людьми є прихованість злочину незаконної торгівлі. Прихованість означає й невидимість експлуатації та невидимість людей, постраждалих від цього злочину. Всі постраждалі від торгівлі людьми після повернення додому знаходяться у посттравматичному стресовому стані, почувають невизначеність у суспільному становищі та у власному житті. Нерідко вони залишаються під тиском трафікерів, які шантажують їх з метою повторної експлуатації. Постраждалі особи не усвідомлюють, що їх права порушені, що вони мають право на захист. Через ці фактори постраждалі від торгівлі людьми самостійно не звертаються по допомогу до фахівців. Адже без ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми питання надання їм допомоги й захисту стає зайвим. Постраждалих від торгівлі людьми можуть ідентифікувати державні структури, правоохоронні органи, соціальні служби, неурядові організації.
Усі постраждалі від торгівлі людьми мають право на судово-медичну експертизу з метою подання заяви про вчинення злочину або цивільного позову проти торгівців людьми або інших осіб, які застосовували насильство чи експлуатували їх.
Залишити відповідь