16 января отмечает свой 70-летний юбилей наш земляк, детский поэт Анатолий Качан. Анатолий Леонтьевич пишет стихи для тебя. В них хочет рассказать о том, что больше всего затрагивает его душу, увиденном и пережитом: это милый сердцу родной край, семья и родительский дом, неповторимая красота украинской природы, солнечный лучик и колоски пшеницы, арбузы и виноградные грозди, степь и море. Приглашаем тебя в мир поэзии Анатолия Леонтьевича Качана.
Анатолия Леонтьевича поздравляем с юбилейным днем рождения. Желаем крепкого здоровья, долголетия, поэтического вдохновения и воодушевления, новых творческих свершений.
Мені вночі при світлі люстри
Приснилась дивна дивина,
Що діти, знайдені в капусті, –
Це діти дядька Качана.
Отож, скажу не для реклами,
Усі ми родичі із вами.
Якщо, можливо, не по крові,
То по співучій нашій мові.
Чари ворожбита
Немає в хаті цій кутка,
Щоб не було там павука.
Немає в хаті цій картини,
Щоб не було там павутини.
А біля шаф, як пух тополі,
Літає в гості міль до молі.
Але нема кому прибрати,
Причепурити нашу хату.
Бо і мене, і мій диван.
Заворожив ТЕЛЕЕКРАН:
Не можу встати я з дивана
І відірватись від екрана.
Зібрать не можу силу волі,
Аби сказать собі: “Доволі!”
Не можу чари зняти, щоб
Натиснути на кнопку “Стоп”.
Звільніть мене хто-небудь, діти,
Від чарів МАГА-ВОРОЖБИТА!
Бо зав’язав мені весь світ
Цей хитрий
телеворожбит.
Сім раз підряд
скажіть собі й мені:
“НЕ ТІЛЬКИ СВІТУ,
ЩО В ТЕЛЕВІКНІ!”
Балакучий язик
Один Язик під час розмов
Дурниць три купи намолов.
Надвечір він опам’ятався,
По телефону вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Нових дурниць він намолов.
Та врешті-решт опам’ятався
І півгодини вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Дурниць ще більших намолов.
Та знов Язик опам’ятався
І аж годину вибачався…
І так далі.
я про этого писателя у вас тут видела ролик и мне понравились его стихи