21 серпня виповнилося б 68 років від дня народження видатного українського поета, публіциста, есеїста, перекладача, лауреата Шевченківської премії Дмитра Дмитровича Креміня.
Народився Дмитро Дмитрович на Закарпатті. Але становлення як поета, письменника, публіциста, особистості відбулося на нашій, Миколаївській землі. Дмитро Кремінь назавжди залишився з нами в своїх талановитих художніх творах.
Не вицвіло – блакитне й золоте,
Не кинув Бог, не посміявся ворог.
І ризи золоті, хорал на хорах,
І я сьогодні зовсім не про те.
А я про те, що і сяє і цвіте
Цей невимовний батьків сад у горах.
А вже на осінь – золоті плоди,
Город і сіно, і гриби, й отава…
Чому й навіщо тягнуться сюди
Такі минущі – суєта і слава?
От-от прийде серпневий зорепад,
Утоне сад у тихій позолоті…
Коли ж і я прийду в осінній сад,
Листок останній із людської плоті?
Я тут садив маленьке деревце,
А нині снігом стеляться вершини.
Печуть моє немолоде лице
Прощальні сльози рідної людини…
Залишити відповідь