Книги Степана Процюка розгортають перед нами сторінки неприкрашеної душі сучасної людини. Сам автор піддає суворим випробуванням власну творчість і уникає будь-яких класифікацій та обмежень.
Степан Процюк — сучасний український письменник, кандидат філологічних наук, лауреат літературних премій, працює в жанрі екзистенційно-психологічної прози. Народився 1964 року на Львівщині. Через деякий час родина вирішує переїхати до Івано-Франківської області. Степан Процюк закінчує Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Зараз працює викладачем сучасної української літератури в Прикарпатському університеті.
Перші твори Степана Процюка — віршовані. Це збірка поезій «Апологетика на світанку» та збірник поем «Завжди та ніколи». Потім автор перестає писати вірші та переходить винятково на прозу й есеїстику. У 1996 році виходить друком збірка літературних есеїв Процюка «Лицарі стилосу і кав’ярень», а також перша прозова книжка «Переступ у вакуумі». У 2002 році автор дебютує як романіст завдяки своїй новій книжці «Інфекція», де в одне ціле автор об’єднує декілька сюжетних ліній, а центральною темою постає інфікованість нації чужою культурою, мовою і способом життя.
Стосовно творчості Степана Процюка точаться дискусії, до неї проявляють інтерес науковці та навіть програми для загальноосвітніх шкіл, що можна було б назвати успіхом. Але на думку самого автора, мірилом його успіху та потрібності в українській літературі є лише прихильність читача.
