22 лютого 1806 року народився Левко Боровиковський, український поет-романтик, етнограф, філолог. 1826–1830 навчався на філософському факультеті Харківського університету, приєднався до групи поетів-романтиків. 1838–1855 викладав історію, російську словесність та латинську мову в гімназіях. Дебютував поемою-билиною “Пир Владимира Великого”, опублікованою російською мовою в журналі “Вестник Европы” (1828). Один із зачинателів української романтичної течії, вніс у літературу нові сюжети, мотиви, теми. Розквіт поетичної творчості припадає на 1830-ті – 40-ві роки. У цей період Боровиковський створив багато балад, пісень, віршів, дум та байок. Найвідоміший твір – балада “Маруся” (1829) – вільна переробка балади В.Жуковського “Светлана”. У творах на історичні теми висвітлював історичне минуле України в дусі ідей офіційної “народності”; у байках та віршах – переважно етичні та побутові проблеми. За життя поета була опублікована лише одна його книга “Байки й прибаютки” (1852), написана живою народною мовою. Боровиковський збирав народні пісні, прислів’я, повір’я, працював над словником української мови. Один з найперших перекладачів тв. О.Пушкіна й А.Міцкевича українською мовою.
Залишити відповідь