12 вересня виповнилось би 99 років Станіславу Лему – Найпопулярнішому польському письменнику за кількістю мов, якими перекладено його твори.
Майбутній письменник народився у Львові 12 вересня 1921 року. В 4 роки він уже вмів читати і писати, з 1932 був зарахований в чоловічу гімназію, а коли в 1936 там проводилося тестування, юний Станіслав набрав 180 балів – найвищий показник серед шкіл по всій південній Польщі.
Юність Лема припала на період бурхливих потрясінь для Польщі. У 1939 він отримав атестат про повну загальну середню освіту, а до Львова увійшли радянські війська. При Радах Лем без особливого ентузіазму вивчав медицину: у Політехнічний інститут його не прийняли. Коли в 1941 на зміну російським прийшли німці, Лем став працювати помічником механіка та зварником у німецькій фірмі, а після звільнення, в 1944, продовжив навчання на медика. У 1946 Львів перестав належати Польщі, і Станіслав переїхав до Кракова. Там Лем отримав сертифікат про завершення медичної освіти, але відмовився здавати останні іспити, щоб уникнути кар’єри військового лікаря.
Своє майбутнє новоспечений медик бачить в літературі. У тому ж 1946 щотижневий журнал Nowy Swiat Przygod друкує роман Лема «Людина з Марса», а п’ять років по тому виходить перша НФ-книга автора – «Астронавти». Ці твори, а також подальше за ними «Магелланова хмара» поки що лежать в руслі традиційної НФ. Через багато років Лем зізнається: «Я кинув читати science fiction взагалі, тому що вже не здатний був її« переварювати », головним чином, через повної відсутності чогось пізнавального в ній».
В кінці п’ятдесятих – шістдесятих роках Лем пише романи, які змусили говорити про нього як про один з найбільших фантастів: «Едем», «Повернення з зірок», «Соляріс», «Непереможний», «Голос Господній».
Людині, що не доторкнулася до книг польського класика, складно розповісти, про що саме писав Лем – енциклопедично освічена людина, фантаст і філософ, прекрасно розбирався в астрономії та біології, кібернетиці та фізики. Можна сховатися за зручним словосполученням «загальнолюдські цінності і проблеми» – але воно, по суті, не пояснює нічого. Можна почати перераховувати – неминуче і непоправно спрощуючи. Про людей, їх спробах досягти взаєморозуміння з подібними собі і з зовсім іншими істотами. Про самотність – про те, як вразливий людина наодинці з самим собою, і як багато він може досягти, спираючись на ті сили, що приховані в ньому: інтелект, відвага, порядність. Про необхідність прораховувати наслідки своїх дій. Про важливість незашореність мислення, вміння виходити за звичні рамки. Про те, що є щастя, що є розум, що є смерть, що є наука…
Залишити відповідь