Привіт, юний друже!
Сьогодні я познайомлю тебе з письменницею Лесею Бризгун Шанта та її чудовим оповіданням – легендою «Про князя Лаборця та ще про мале вороня Миколу».
Леся Бризгун – Шанта народилася поза Україною. І ціле своє життя прожила поза Україною.
Батько авторки – член уряду УНР – змушений був податися в еміграцію. Багато їх з різних кінців України опинилося тоді на чеській землі, де емігранти заснували українські навчальні заклади, бібліотеки, газети та журнали і жили в цій своєрідні маленькій Українській республіці повноцінним національним життям.
Саме тут у родині Бризгунів народилися дві доньки. Старшу з них назали лесею. Вона була слухняною дівчинкою. Намагалася допомагати у домашніх справах батькам, гралася з молодшою сестричкою Оксаною, а ще встигала читати книжки, адже навчилася читати дуже рано. Пані Леся вважає, що саме книга дуже вплинула на її життя. Завдяки їй вона стала і вчителькою, і письменницею.
Оповіданням «Про князя Лаборця та ще про мале вороня Миколу», це легенда, в якій розповідається про добу кінця 19 століття. Коли кочовий народ мадяри (угри) разом зі своїми ватажками Арпадом і Альмошем під натиском печенігів і половців покинули свої азіатські степи й помандрували на захід через цілу Україну та Верецький перевал, через гори Карпати далі на Південь.
Але, йдучи потоптом землями Закарпаття, вони все нищили і вбивали людей, хоч і обіцяли Києву не зачіпати жителів Київської Русі.
На той час на землях Закарпаття жив народ русини – галузка Київської Русі. Вони були мирні й працьовиті і жили спокійно під охороною князя Мукачівського замку Салана та князя Ужгородського й Земплінського замків Лаборця.
Коли мадяри підступили близько до Ужгородського замку, князь Лаборець вирішив боротися проти них. Але мадярів було незрівнянно більше, і вони поневолили населення Ужгорода. А сам князь Лаборець загинув у бою над річкою Свіржавою. І тому що князь був усіма люблений і шанований володар, в його пам’ять річку над якою він загинув, було названо Лаборцем.
Легенда про хороброго князя Лаборця ще й досі живе в народі.