Привіт, друже!
Сьогодні я тебе познайомлю творчістю відомого українського письменника Івана Сенченка. Який народився на Полтавщині 12 лютого 1901 року, а помер 9 листопада 1975 року. Справжні літературні майстри завжди з нами, вони вічно залишаються для нас живими, молодими й прекрасними, як ‘їх чудові твори.
Щиро любив І. Сенченко Батьківщину, рідну землю, людей, любив життя, яким би воно не було. Він писав: “Я ніколи не вимагав від життя багато, і проте, ніколи не жалкував за ним. У самому процесі життя, як би не складалося воно, я вбачав тільки те, що хороше. І як на нього жадібне моє серце!
…Все темне, все гидке я видушував з себе, з своєї душі. Хмари падали на мене, я струшував їх щоб знову понести в життя моє любляче серце”.
Своє любляче серце ніс Сенченко в життя своїми чудовими творами. Його “Солом’янські оповідання”, “Червоноградські портрети”, повісті “Савка”, Фесько Кандиба” назавжди лишаться для нас великими взірцями літературної майстерності.
З яким захопленням читають діти твори Сенченка присвячені їм. Це — «Два дны з життя Женьки та Левка», “Паровий млин”, “Діамантовий берег”, “Руді вовки”, “Про Олежку та його сестру Ніну” та інші. Не обійшов своєю увагою письменник і маленьких читачів. Його оповідання “Сім господинь”, “Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима”, “Хліб святий”, “Рукавичка і струмок” та інші досі радують і будуть радувати малечу.
Багато творів написав І. Сенченко, і всі вони світяться любов’ю автора до тих, кому він їх присвячував.
Його ім’я занесено в енциклопедію світової літератури.
Ось одне з оповідань для дітей.
Ніхто не чув, як комар чхнув.
Ішли колгоспники сіно косити понад озером. Їздовому Іванов схотілося чхнути. Ї він так чхнув, що всі жаби поховалися в воду, г Комара ледве з листочка не здуло.
Спочатку Комар був злякався — чи крильця цілі. Махнув ними — ні, не пом’яті. Тоді він і каже:
— Хіба ж так чхають, як той їздовий Іван? Ось я як чхну, так у Полтаві одгукнеться!
І чхнув.
Але косарі йшли не обертаючися, жаби на болоті спокійно гріли ся проти сонечка, а в Полтаві й пір’їнка не зворухнулася.
Ніхто й не чув, як комар чхнув.
Залишити відповідь