Всім привіт! Знову читаємо віршик про дружбу Лесі Мовчун.
На Місяці
На місяці далекому,
Напевно, Хтось живе.
Телефонує Декому,
До себе в гості зве.
За чаєм і цукерками,
За тортиком смачним
Той Хтось говорить Декому
Своїм баском смішним:
– А я, буває, деколи
Засну і бачу сни,
Що в космосі далекому
Ми, певно, не одні.
І, як з тобою дружимо,
Там дружать Дехто й Хтось.
І під старими грушами
Зайшлись вони якось.
– Аякже! – друг підхоплює. –
І в цей же самій час
Їдять пиріг з картоплею
І думають про нас.
Залишити відповідь