22 лютого 1806 року народився Левко Боровиковський, український поет-романтик, етнограф, філолог. 1826–1830 навчався на філософському факультеті Харківського університету, приєднався до групи поетів-романтиків. 1838–1855 викладав історію, російську словесність та латинську мову в гімназіях. Дебютував поемою-билиною “Пир Владимира Великого”, опублікованою російською мовою в журналі “Вестник Европы” (1828). Один із зачинателів української романтичної течії, вніс у літературу нові сюжети, мотиви, теми. Розквіт поетичної творчості припадає на 1830-ті – 40-ві роки. У цей період Боровиковський створив багато балад, пісень, віршів, дум та байок. Найвідоміший твір – балада “Маруся” (1829) – вільна переробка балади В.Жуковського “Светлана”. У творах на історичні теми висвітлював історичне минуле України в дусі ідей офіційної “народності”; у байках та віршах – переважно етичні та побутові проблеми. За життя поета була опублікована лише одна його книга “Байки й прибаютки” (1852), написана живою народною мовою. Боровиковський збирав народні пісні, прислів’я, повір’я, працював над словником української мови. Один з найперших перекладачів тв. О.Пушкіна й А.Міцкевича українською мовою.
Архив за 22 Лют 2021
Лют 2021
Лют 2021
Відомий сучасний письменник Медвідь (спр. прізвище Медвєдєв) В’ячеслав Григорович народився 22 лютого в селі Кодня Житомирського району в сім’ї службовців. Старшокласником впевнено торував творчу стежину на шпальтах житомирської районної газети. Писав про людей, прагнучи неодмінно хоч якоюсь рискою відтворити особливості сільських традицій, звичаїв, обрядів, захоплювався майстрами народної творчості, умільцями, прагнув зберегти найхарактерніші висловлювання в їх недоторканій красі.
Після закінчення 1968 року середньої школи із срібною медаллю їде до Києва і складає іспити на відділення філології Київського держуніверситету. Не набравши потрібних балів подає документи до Київського інституту культури, куди його зараховують на бібліотечний факультет, відділення масових та наукових бібліотек. Після закінчення навчання В’ячеслав Медвідь їде за направленням до Ужгорода, де працює методистом у Закарпатській обласній бібліотеці для дітей. Потім служба у збройних силах. З армії повернувся до Ужгорода, але не надовго. У 1975 році повертається до Києва, працює у різних бібліотеках міста, у мережі книготоргу, видавництві «Дніпро». З 1988 року – на творчій роботі.