Дмитро Семенович Чередниченко (30 листопада 1935, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область) — український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець. Член Національної спілки письменників України (1979). Перекладач литовської літератури.
Після Межиріцької середньої школи (1953) закінчив Київський педагогічний інститут імені М. О. Горького (1957), вчителював на Канівщині й Васильківщині (1957-1963), працював на журналістській та видавничій роботі (1963-1982).
Учасник діалектологічної експедиції в село Салтикову-Дівицю Куликівського району Чернігівської області (керівник Ф. Т. Жилко, 1955) та першої української антропологічної експедиції по Україні, Молдові, Білорусі й Московії (керівник В. Д. Дяченко, 1956), а також міжнародних конференцій з питань національної символіки, літератури й мистецтва.
З 1991 по 2002 редагував українознавчий часопис для українського шкільництва «Жива вода». З лютого 1992 року керує літературним об’єднанням«Радосинь».
Відмінник народної освіти. Автор поетичних книжок “Отава“, “Межиріч“, “Золоті струни“, “Сад“, “Рось“, “Доброю любов’ю“, “Неопалима колиска“, “Брама“, “Родень“, “Наші стежки додому“, “Батиха“, “Навистка“, “П’ятерик“; науково-популярного видання “Павло Чубинський“; книжок для дітей “Бедринець“, “Чебрики“, “Білич Чаїч“, “Мандри Жолудя“, “У країні майстрів“, “Ковзанка“, “Ми будуємо дім“, “Жар-півень“, “Священна діброва“, “Гарна моя казочка“, “Вишневий острів. Три повісті для дітей“, повісті “Камінь-дерево“, збірки казок, притч та оповідок “Летюча ящірка“, “Ми ходили в зоосад“, “Колискова для котика“, “Горобець-хвастунець“, українського букваря “Материнка“; шкільних читанок “Ластівка“, “Біла хата“, “Писанка“, “Зелена неділя“, “Соколик“ (у співавторстві), “Листок з вирію“ (у співавторстві); перекладів з чеської, словацької, литовської, білоруської, монгольської, латиської мов; автор досліджень про Павла Чубинського, Степана Васильченка, Василя Сухомлинського, Кирила Стеценка, Михайла Кипу, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, рід Симиренків та ін.; упорядкував антологію літературного об’єднання “Радосинь“.
Лауреат премій імені Павла Чубинського, імені Максима Рильського, імені Івана Огієнка та премії Литовсько-Українського культурного фонду імені Тараса Шевченка.
Залишити відповідь