Легендарний творець казки про Чіполліно, письменник Джанні Родарі, прожив важке, але дивно яскраве і щасливе життя, бо присвятив його улюбленій справі: творчості на радість самим вдячним і щирим читачам – дітям. Його твори «Пригоди Чиполліно», «Джельсоміно в країні брехунів», «Пригоди Блакитної Стріли» – це класика дитячої літератури, що зростила безліч поколінь.
Джанні Родарі народився 23 жовтня 1920 року в маленькому містечку Оменья (Північна Італія). Його батько Джузеппе, булочник по професії, помер, коли Джанні було лише десять років. Джанні і його два брати, Чезаре і Маріо, росли в рідному селі матері – Варесотто. Болісний і слабкий з дитинства хлопчик захоплювався музикою (брав уроки гри на скрипці) і книгами (прочитав Фрідріха Ніцше, Артура Шопенгауера, Володимира Леніна і Льва Троцького).
Після трьох років навчання в семінарії Родарі отримав диплом вчителя і в віці 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. У 1939 році деякий час відвідував філологічний факультет Католицького університету в Мілані. Під час Другої світової війни Родарі був звільнений від служби через поганий стан здоров’я. Після смерті двох близьких друзів і ув’язнення брата Чезаре в концентраційному таборі став учасником Руху Опору і в 1944 році вступив до Італійської комуністичної партії.
У 1948 році Родарі став журналістом в комуністичній газеті «Уніта» (L’Unita) і почав писати книжки для дітей. У 1950 році партія призначила його редактором щойно створеного щотижневого журналу для дітей, Il Pioniere, в Римі. У 1951 році Родарі опублікував першу збірку віршів – «Книжка веселих віршів», а також своє найвідоміший твір «Пригоди Чиполліно» (російський переклад Злати Потапової під редакцією Самуїла Маршака побачив світло в 1953 році). Цей твір отримав особливо широку популярність в СРСР, де за ним були зняті мультфільм в 1961 році, а потім і фільм-казка «Чіполліно» 1973 року, де Джанні Родарі знявся в ролі самого себе.
У 1952 році вперше приїхав до СРСР, де потім бував неодноразово. У 1953 році одружився на Марії Терезі Ферретті, яка через чотири роки народила йому дочку, Паолу. У 1957 році Родарі здав іспит на звання професійного журналіста, а в 1966-1969 роках не публікував книг і лише працював над проектами з дітьми. У 1970 році письменник отримав престижну премію Ганса Християна Андерсена, яка допомогла йому придбати всесвітню популярність. Також писав вірші, що дійшли до російського читача в перекладах Самуїла Маршака (наприклад, «Чим пахнуть ремесла?») І Якова Акіма (наприклад, «Джованніно-Втрать»). Велика кількість перекладів книг на російську мову виконано Іриною Константинової.
Родарі помер від важкої хвороби 14 квітня 1980 року в Римі.
Залишити відповідь