Пісня про Гайавату

Генрі Водсворт Лонгфелло (1807 – 1882)  – один з найвідоміших у світі американських поетів, і світову славу йому принесла саме «Пісня про Гайавату». Викладач, професор, поет, Лонгфелло добре знав європейську культуру, досліджував італійську, іспанську, французьку поезію, написав підручники з французької й італійської граматики.

Генрі Лонгфелло глибоко вивчав історичні праці про життя та культуру індіанців. Цей інтерес він зберігав протягом усього життя. Письменник зустрічався з представниками різних індіанських племен. 1849 р. він познайомився з вождем племені оджибвеїв. Легенди, які почув Г. Лонгфелло від індіанського вождя, були згодом використані в «Пісні про Гайавату». Митець уважав, що звернення до витоків збагатить американську літературу, сприятиме формуванню в читачів почуття національної гордості та єдності.

За основу «Пісні про Гайавату» Генрі Лонгфелло взяв історичний факт — створення Ліги п’яти ірокезьких племен (приблизно 1570 p.), до якої ввійшли різні індіанські племена.

Спочатку Ліга була військовим союзом, але пізніше стала формою колективного правління. Її створення поклало край чварам і внутрішньому розбрату серед племен. Індіанці стали разом вирішувати свої проблеми, спільно діяти проти зовнішніх ворогів.

На думку американських істориків, реальний Гайавата теж брав активну участь в організації Ліги. Його образ. оповитий серпанком легенд, та інші образи, що стали міфічними для індіанців, митець увів у поему.

Автор переніс дію твору в XVII ст., коли на Американському континенті з’явилися європейці, тобто почала формуватися нова держава. Письменник свідомо відступив від реальних фактів із метою поетизації образу Америки й утвердження тих моральних і суспільних ідеалів, якими, на його думку, мають керуватись американці в розбудові демократичної держави.

У «Пісні про Гайавату» відтворено давні уявлення північноамериканських індіанців. Для них світ населений духами, героями, давніми божествами. Природа та її сили мають магічний характер. Людина залежить від багатьох надприродних і божественних сил, однак вона знаходить своє місце в складному й розмаїтому світі, здатна перемагати лихі сили.

Поема починається з розповіді про утворення Ліги племен. Це не просто поетизація історичного факту, а зображення процесу творення нового світу на засадах миру та взаєморозуміння.

«Пісня про Гайавату» стала популярною в усьому світі, була перекладена багатьма мовами, включаючи російську й українську. Першим здійснив її переклад Панас Мирний, він використовував російський переклад Івана Буніна. А 1912 року свій переклад у «Літературно-науковому віснику» видав О. Олесь.