Казка польської письменниці Марії Конопніцької «Про гномів ы сирітку Марисю» уводить читача до свого світу з перших сторінок. Атмосфера казковості, дива, яке живе поряд, передана настільки правдоподібно, що мимоволі і сам починаєш дослухатися до нічних шерехів та вдивлятися у блискітки – раптом то миготять чарівними вогнями коштовності казкового народу. Сховане недобрими людьми багатство має очищатися щонайменше сто років.
Тільки володіти тими скарбами людина не може, для неї вони перетворюються на мотлох. І лише зерно – справжнє живе золото.
Хто ж такі краснолюдки і чому вони так називаються? Це народ маленьких чоловічків, які мешкають поруч із людьми, часто в людських оселях, і люблять вдягатися у червоні плащі. У краснолюдків є король, він милостивий, розумний і добрий. Лелітко гарно править своїм народом і прагне допомагати людям.
Краснолюдки допомагають тільки тим, хто не ліниться, селяться у добрих людей. Вони ніколи не зроблять чогось не з власної волі, та всіма своїми силами потай допоможуть тому, хто прагне працювати.
Та побачити краснолюдків на землі можна лише влітку, та й то тільки дітям.
Саме гноми допомагають бідній сирітці Марисі, в якої лихий та хитрий лис покрав гусей.
Якби Марися не мала сили духу, не здолала б вона важкий шлях, не повернула б своїх гусей і не знайшла б нову родину. За добро життя віддячує добром, за зло – злом, за погані вчинки отримуєш кару, а за добрі – нагороду. Цей принцип вселенської справедливості дотримано у творі повністю.
Глибока, філософська і по-справжньому казкова, ця книга дихає життям і занурює у неповторний міфологічний світ. Може, й справді десь поблизу ховаються наші помічники, які чекають на працьовитих і добрих людей, кому можуть допомагати по життю?
Залишити відповідь