Одного разу в лісовому магазині зайчик Дмитрик купив велику жовту парасолю. Таку велику, що насилу доніс її додому. Дмитрикові друзі – їжак, миша та білка почали сміятися:
– Дмитрику, навіщо тобі така велика парасолька? Замість штанги – щоб великі м’язи накачати?
– Смійтеся” – сказав зайчик. – Хтозна, може, ця парасоля не тільки мені у пригоді стане?
Зранку погода була теплою та сонячною. Звірята побігли у своїх справах. І раптом сонце сховалося за хмарами, стало темно, і почалася жахлива злива.
Ввечері Дмитрик занепокоївся: “Де ж мої друзі? Узяв він свою здоровенну парасолю й пішов друзів шукати. Йшов Дмитрик крізь дощ та вітер, йому було дуже важко нести свою парасольку, та він не здавався!
Тим часом білка ховалася під великим листком. Їй було страшно, і коли вона побачила жовту парасольку, зраділа їй, наче сонечку! Сховалася білка під парасолькою, і пішли вони з Дмитриком далі. Тепер друзі несли парасольку разом, і вона вже не здавалася такою важкою….
Як ви гадаєте, що станеться далі? Відповідь на малюнку.
Сподобалась історія – тоді пропоную всім охочим взяти і прочитати ось цю книжку. 
Мазур, Яна Юріївна. Михайлик-поспішайлик [Текст] : [збірка казок : для дітей дошк. віку] / Я. Ю. Мазур ; худож. Л. Б. Суслова. – Харків : Ранок, 2013. – 132 с.
Там таких гарних історій дуже багато. Приємного вам читання!
Залишити відповідь