Андрусяк, І. Вісім днів із життя Бурундука: повість / Іван Андрусяк . – К.: Грані – Т, 2012. – 72с., ілюстр. – (Книготерапія).
Привіт всім! Я, Почитайка, хочу познайомити вас з новою книгою одного з найулюбленіших письменників української дітвори – Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука». Це повість про самопізнання світу та вибір справжніх цінностей життя дітьми. Кому ж не хочеться бути героєм класу, а може, й усієї школи?! Краще від інших стрибати через козла і лазити по канату, забивати хвацькі голи й не боятися навіть директора… Тоді хлопці завжди братимуть тебе в команду, а головне – ніхто з тебе не насміхатиметься й не називатиме образливим прізвиськом. А може, навіть ота задерихвістка з паралельного класу зверне на тебе увагу… Але на що ти готовий, щоб усього цього домогтися?!
І як же досягти своєї мети? Ось тут нам і знадобиться така риса, як цілеспрямованість. За що, думаєте, клас почав поважати Івася-Бурундука? За те, що добре вчився і давав списувати? Аж ніяк. А за що ж тоді? – скажете ви. Якщо хочете дізнатися про секрети Івася, про його пригоди, досягнення мети (хай навіть не своєї), мерщій читайте повість. Вона дасть вам безцінний досвід цілеспрямованості, досвід самостійного мислення, прийняття власних рішень, відповідальності за їхні наслідки.
Я рекомендую цю історію читати всією сім’єю. Буде чудова нагода поговорити про шкільні справи, учнівське життя та людські цінності!
Я бажаю вам гарного та веселого настрою у компанії з цікавою книгою!
Книга – найкращий подарунок дитині. Так вважають мої батьки, і я з ними повністю погоджуюсь. Тато привіз мені нову книжку – повість Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука». Я раніше вже читав твір цього автора, а саме «Стефу та її Чакалку». Але знову читати про дівчат чи про тварин недуже хотілося.
І яким було моє здивування, коли я розгорнув книжку! До мене звернувся не автор, не бурундук, а Івась Бондарук, мій ровесник. Він вирішив розповісти мені свою таємницю, а саме те, як хотів одним махом позбутися усіх проблем. Хоча і просив Івась не сміятися, та з серйозним виразом обличчя уявляти все те, що йому довелося пережити, було складно.
Бурундукові дуже хотілося бути героєм класу, а може, й усієї школи. З математики, історії та мови-літератури у нього завжди були одинадцятки та дванадцятки, а от на фізкультурі – одні невдачі: то через козла не може перестрибнути, то підтягнутися на канаті не вистачає сил, то виганяють з футбольного поля… Вихід був один – вивести собі Антипка. Сім днів носити під лівою пахвою, вигрівати зніщє. А головне: ні до кого і словом не обмовитись. От тоді маленький чортик буде здійснювати всі бажання та наділить господаря потрібними талантами.
Щоб досягти своєї мети, Івась мовчав, не спав, здавався посміховиськом, втратив зуб, витратив заощаджнення на морозиво, захворів і не ходив до школи, обдурював і дорослих, і однолідків.
Як же мені хотілося втрутитися в розповідь, зупинити його, пояснити, що не потрібно заздрити найкращому футболісту классу Іванюку, що він, Івась Бондарук, теж має незвичайний талант і в майбутньому зможе стати відомим письменником чи математиком.
На щастя, Іван таки відмовився від непотрібної мети. Зрозумів, що любов рідних, повага і підтримка друзів, захист янгола набагато важливіші відякогось Антипка.
У 6-А класі, де я навчаюся, теж є «задерихвістки», «зубрили» та хлопці, які побоюються фізкультури, заздрять один одному. Я дуже хочу, щоб вони прочитали повість «Вісім днів із життя Бурундука» і зрозуміли, що кожен повинен мати свою мету, вміти долати труднощі, сомостійно вирішувати проблеми, багато працювати над собою та розкривати свої таланти.
Привіт, Миколко! Я дуже зраділа твоєму відгуку на рекомендовану мною книгу і спішу подякувати тобі за нього. Мені імпонує те, з якою увагою ти прочитав книгу Андрусяка І. «Вісім днів із життя Бурундука», а ще більше — оцінив її, розібрався у складних відносинах її героїв та зробив правильні висновки.
Твій відгук — прекрасна реклама книги для твоїх друзів і однолітків. Я впевнена, що їм також сподобається ця повість.
А я, Почитайка, обіцяю і надалі рекомендувати для домашнього читання у вихідні дні найкращі та найпопулярніщі книги, які захоплюють читачів багатьох поколінь, а тому їх можна читати усією родиною.
Приємного читання !
Я прочитала повість Івана Андрусяка «Вісім днів з життя Бурундука». Книга нагадує своєрідний щоденниковий запис найцікавіших подій з життя героя – Івася Бондарука. І мимоволі згадуєш і своє шкільне життя, і стосунки з батьками.
Коли я тільки-но почала читати, то все з більшою допитливістю хотіла дізнатися про розвиток подій у повісті. Відносини між учнями в школі, розповіді батьків та бабусині казки для дітей – все це показує справжню реальність повсякденного життя звичайних людей. Адже в кожного з нас трапляються комічні ситуації в школі, виникають непорозуміння з батьками, які майже завжди зайняті своєю роботою.
Спочатку я злякалась за Івася, але потім почала ставитись до вчинків героя з розумінням. Стало навіть жаль хлопчика через його невдачі, постійні насмішки однокласників над ним та ще якесь дивне прізвисько Бурундук. Івась хотів довести всім, що він насправді хороший хлопець і обов’язково стане чудовим футболістом. Як виявилось, історія зі зніщєм і потрібна була в повісті для того, щоб однокласники Івася побачили його сміливий вчинок, замислились над своєю поведінкою та прагнули змінити ставлення до хлопчика на краще.
Прочитавши останню сторінку, згадала мультфільм про кота Леопольда і мишенят. Малі гризуни також дошкуляли котові, але той намагався з ними помиритися і завжди казав: «Давайте жити дружно!»
Однокласники Івася, в тому числі його запеклий ворог Іванюк, теж усвідомили свої помилки і побачили, що Бондарук ніякий не Бурундук, а «прикольний» хлопець. Можливо, дехто з нас також пережив подібну ситуацію, як герой повісті. Але коли підростаєш, то всі дитячі образи та побоювання відходять на задній план після проблем сьогодення.
Хочеться сказати, що книга справила на мене гарне враження, бо я опинилася на місці головного героя, поринула в спогади про своє шкільне життя. Твір дає змогу переглянути й усвідомити свою поведінку незалежно від того, скільки тобі років на даний момент. Я гадаю, що повість І. Андру-сяка «Вісім днів з життя Бурундука» можна читати і дітям, і дорослим. Дітям – для розваги, а дорослим – для поліпшення настрою, кращого розуміння поведінки своїх дітей, а особливо для повернення, хоч на мить, у своє дитинство, де все просто й весело.
Раджу всім прочитати цю книгу! Не гайте часу, поспішайте до бібліотеки!
Велике спасибі тобі Почитайка!
Не порекомендую нікому книгу – Вісім Днів із життя Бурундука, Івана Андрусяка.
В книзі головний герой вірить в якесь “диво-яйце”, яке допоможе йому стати лідером класу чи навіть школи! Івасик (головний герой) повинен носити те яйце під пахвою 8 днів і нікому про це не розказувати, з того яйця має вилупитись, УВАГА – ЧОРТИК, який і виконає всі Івасикові бажання і зробить його “крутим”!
Книга вчить вірити в нечисту силу! Це аморально для читання дітям!!!
Книга вчить обманювати, оскільки Івасик мав то яйце носити під пахвою і нікому не признатись про це (ні батькам, ні вчителям, ні друзям ) і ні з ким не розмовляти, а придумувати різні історії, чого він не розмовляє, одним словом – БРЕХАТИ.
Просто аморальний твір…