Архив за 28 Жов 2019

Майстер сміху Грицько Бойко

Хто з дітей чи дорослих не знає слів, хто хоч би раз не співав популярної пісеньки „На місточку”. Мабуть, таких не знайдеться. Напевне, всі добре знають і вірші про Андрійка-неумійка, про двох подружок-говорушок Клаву й Милу, про малого мазунця на прізвисько Вереда. Але чи  всі пам’ятають, що і пісню, і веселі та дотепні вірші про цих персонажів створив відомий дитячий письменник Грицько Бойко?

Народився Грицько Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині в сім’ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною. далее »

Віктор Близнець “Ойойкове гніздо”

Віктор Семенович Близнець — український письменник-прозаїк. Народився 10 квітня 1933 у селі Володимирівка Компаніївського району Кіровоградської області в багатодітній селянській родині.

Навчався Віктор Близнець спочатку у Володимирівці, потім в Першотравенці, старшокласником — у Компаніївській середній школі. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю.

1952 – 1957 – навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Після закінчення університету працював за фахом у газетах та журналах: був кореспондентом «Комсомольскої правди», завідувачем відділу газети «Комсомольске знамя», завідуючим відділу шкільного життя журналу «Піонерія» (теперішній «Однокласник»),заступником головного редактора видавництва «Молодь».

У 1963 році з’явилася на світ перша збірка оповідань «Ойойкове гніздо».

Веселий, лукавий витівник Федько, герой оповідання «Ойойкове гніздо», підмовив свого довірливого друга Мишка закопати на городі батькову люльку: виросте, мовляв, величезна люлька, а на ній – дрібні люльченята. Обдурив він і другого приятеля, Льоню: пообіцяв показати гніздо жар-птиці, а завів хлопця у колючу дерезу. Всі ці Федькові витівки йдуть не від поганої вдачі, а від невичерпного запасу природного гумору – цієї характерної риси нашого народу.

Таким же гумором позначені всі оповідання Віктора Близнеця, в яких він дотепно, з усмішкою, з великою любов’ю до своїх героїв розповідає про сільських хлопчаків.

Потім вийшли повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Звук павутинки”, “Женя і Синько”. Потім була написана чудова лірична казка “Земля світлячків”. У цьому творі Віктор Семенович реалізував усі свої фантазії, залюбленість у народні казки.

Кілька років Віктор Семенович працював над перекладом з давньоруської на сучасну українську мову  епосу “Повість временних літ”, що є для нас головним джерелом знань про життя наших далеких предків. Видано було цей переклад 1980 року з передмовою П.Загребельного.

Є у письменника твори для дорослого читача. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей.

Помер письменник 2 квітня 1981 року.