Український письменник, поет, журналіст та кіносценарист. Народився 14 січня 1937 року в с. Старий Животів, що на Вінниччині.
Любов до літератури Євгену ще з дитинства прививали батьки-вчителі.
Письменницькою справою зайнявся ще у юні роки, це допомогло закінчити школу з відмінними оцінками.
З 1955 року навчався в Ніжинському педагогічному інститут ім. М. Гоголя, де відразу долучився до літературної студії.
Співпрацював з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини.
Літературу ХХ століття годі уявити без Джека Лондона. Біографія американського письменника була такою ж захопливою й багатою на пригоди, як і твори автора.
Джон Ґріффіт Чейні (справжнє ім’я письменника) народився 12 січня 1976 року в місті Сан-Франциско. Прізвище Лондон отримав від вітчима – коли малому Джону Ґріффіту було 8 місяців, матір взяла шлюб із фермером Джоном Лондоном. Підліткове і юнацьке життя Джека Лондона було складним: хлопець змушений був працювати продавцем газет, прибиральником, працівником консервної фабрики, матросом на промисловій шхуні. Саме перше плавання стало поштовхом до творчості: після повернення Джек Лондон написав нарис і здобув за нього премію місцевої газети. У 1897 році майбутній письменник вирушив на Аляску в пошуках золота. Хоча заробити Джеку Лондону не вдалося, він спілкувався зі старателями й запам’ятовував їхні цікаві розповіді. Повернувшись додому, він почав писати твори, засновані на реальних подіях. Одна за одною виходять збірки оповідань, а а також романи «Дочка снігів» та «Морський вовк», що приносять авторові успіх і знаменитість.
Харукі Муракамі — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 16-ма мовами світу.
Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе. Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.
Шарль Перро — відомий французький письменник-казкар, поет і критик. Член Французької академії з 1671. Народився 12 січня 1628 року в сім`ї судді Паризького парламенту Пьера Перро і був молодшим з його семи дітей (разом з ним народився і брат-близнюк Франсуа, помер через 6 місяців). Один з його братів, Клод Перро, був відомим архітектором, автором східного фасаду Лувру (1665—1680). Вчився в університетському коледжі Бове, який, проте, кинув, не доучившись. Купив ліцензію адвоката, але незабаром, наскучивши суддівською посадою, поступив клерком до свого брата архітектора Клода Перро і увійшов до довіри до Жана Кольбера, так що в 1660-х рр. він багато в чому визначав політику двору Людовика XIV в області мистецтв. Завдяки Кольберу, він 1663 р. призначений секретарем знов створеної Академії написів і витонченої словесності; він також був генеральним контролером Сюрінтендатства королівських будов. Після смерті Кольбера (1683) він в 1695 р. позбувся місця секретаря.
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Виростав без батька. За словами Олеся Гончара, «його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти – ці найбезневинніші жертви війни».
Після закінчення сільської школи Симоненко вступає на факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. Після отримання диплома працює в редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Якраз на цей час припадає початок «відлиги», а за тим і пожвавлення культурного та громадського життя.
Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім’ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905р., “неспокійна”, за його висловом, праця “неблагонадійного” вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, — все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника. У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем із своїм власним поетичним голосом у 1910р., коли з’явились друком такі оригінальні його твори, як “Мужицька арихметика”, “Вечеря”, “У панів”, “На чужину”, “Циганка” та ін., пройняті любов’ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості.
Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1596 – 1657) – визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648 – 1657). Засновник Української Козацької держави.
Народився майбутній гетьман України 6 січня у родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Львові. Опанував польську та латинську мови, а з часом ще й турецьку і французьку.
Після 1618 р. Б. Хмельницький розпочав свою службу в складі Чигиринської сотні реєстрового війська. У серпні 1620 р. він разом зі своїм батьком рушив до війська коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, яке готувалося до походу на Молдову. Справжнє бойове хрещення Богдан прийняв у битві з турками під Цецорою. Ця битва завершилася не лише нищівною поразкою для коронного війська, а й загибеллю Богданового батька. Юнак потрапив у полон і так би й cкінчив своє жит¬тя на галерах, якби його не викупила мати, обмінявши на когось із родовитих турецьких полонених, захоплених раніше козаками.
6 січня 1834 народився Степан Руданський, поет, перекладач, етнограф, лікар. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841–1849) та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Вступив до Петербурзького медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Руданський організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами (“Розбійник”, “Вечорниці”, “Упир”). Літературна спадщина Руданського складається із 3-х рукописних книжок: “Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857”; “Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859” та “Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь”.
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року у Дебальцевому на Донбасі. Невдовзі після народження Володимира родина Сосюр переїжджає до селища Третя Рота (нині – Верхнє, що входить до міста Лисичанська на Луганщині), де й минають дитячі роки поета. Восени 1918 року він – у складі робітничого загону – бере участь у повстанні проти гетьмана, а вже взимку вступає добровольцем до армії Української Народної Республіки, потрапляє в полон до денікінців. Його навіть засудили до розстрілу, проте Сосюра залишився живий.
Ми пройшли золотими ланами,
крізь огонь і синяву пройшли,
та навіки, навіки за нами –
оселедець, погони та шлик.
У 1920 році він був мобілізований до Червоної армії. Націонал-комуніст Володимир Сосюра увійшов у радянську літературу завдяки поемі «Червона зима» (1921 рік). Сьогодні її б назвали «прорадянською», сам же Сосюра згадував, що її критикували за «махновськість».
6 січня 1938 народився Василь Стус, поет, літературознавець, перекладач, публіцист, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.
Народився в селянській родині. 1939 батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, після чого два роки служив в армії. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 опублікував свої перші вірші.