Я сиджу біля віконця,
Із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – надворі шумно,
А мені самотньо й сумно.
І я б надворі погуляв:
М’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався,
Зі спускалки я б спускався,
І на ровері ураз
наздогнав усіх би вас!
Та гуляти неможливо –
Почалася сильна злива.
Я не буду сумувати,
В мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх –
Друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом,
Закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати
І гуртом іти гуляти.
Де глибока, де не дуже –
Всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив,
Я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний:
В непогоду, в день ясний.
З другом світ стає чудовим,
Навіть в зливу кольоровим!
