Бібліотечна гавань

У кожного із нас є один друг, якого ми боїмося втратити. Це не обов’язково людина. Інколи й тварина може стати відданим товаришем. З цим погодився б Хуан Рамон Хіменес — автор книги «Платеро і я». Віслюк став для чоловіка слухачем, другом, може навіть братом. Сто років назад автор випустив збірку прозових ліричних творів, а оповідання не втратили актуальності. Причина проста — у них є душа.

Хуан Рамон Хіменес — іспанський поет, лауреат Нобелівської премії.

«Платеро і я» — збірка оповідань. Історії написані різні: сумні, веселі, журливі, життєві, інколи — вигадані. Книга схожа на подорож до іспанських міст Севільї та Могеру, вулицями яких крокує поет разом зі своїм віслюком Платеро. Осел став для літератора не просто домашнім улюбленцем, а приятелем. Тварина першою слухала нові вірші іспанця, а також його розповіді та роздуми.

У кожного твору окрема тема: дружба, природа, спогади, жінки, життя. Однак ідея збірки незмінна — любов. Хіменес був сповненим любові до всього живого: тварин, дітей, людей, природи.

У книзі знайдеться безліч прикладів любові поета до всього живого. Однак трапляються і сумні історії, навіть трагічні. Не дарма збірка позначається Андалузькою елегією. У багатьох творах щастя переплітається з горем, радість — зі смутком, добро — зі злом. Від цього книга стає непередбачуваною, бо не знаєш, чого чекати від наступної розповіді.

Платеро згадується майже в кожному творі. Віслюк не головний герой, але основний слухач. Саме йому поет присвятив книгу зі своїм роздумами, переживаннями, стражданнями, спогадами і мріями, яку через сотню років читаємо ми.

Кожен знайде у книзі щось своє, якщо захоче!

Цікавий факт.

Платеро — це назва породи віслюків, з іспанської platero перекладається як сріблястий, власне так і виглядають віслюки цієї породи.

2014  рік було оголошено “Роком Платеро” в Могері (Андалусія).  Цей невеличкий населений пункт – батьківщина Хіменеса, став місцем подорожі його героїв.

Привет, мой дорогой друг!

Сегодня мы познакомимся с творчеством совсем необычного писателя. Представляю твоему вниманию канадского писателя  английского происхождения – Серая Сова.

На языке оджибве, индейского народа это означает  – “Тот, кто охотится по ночам”. Настоящее имя Арчибальд Стэнсфелд Билэйни.  Родился  18 сентября 1888 в Гастингсе, Великобритании.

Арчибальд с детства был увлечён историями про американских индейцев. Убедившись в том, что своей британской родне он не слишком нужен, в 18-лет Билэйни уехал в Канаду. Первоначально он вроде бы собирался изучать сельское хозяйство в Торонто, но вскоре отправился на север провинции Онтарио, где женился на индианке и сам стал называть себя индейцем, приняв индейское имя Серая Сова. далее »

Привіт, юний друже!

Сьогодні я познайомлю тебе з письменницею Лесею Бризгун Шанта та її чудовим оповіданням  – легендою «Про князя Лаборця та ще про мале вороня Миколу».

Леся Бризгун – Шанта народилася поза Україною. І ціле своє життя прожила поза Україною.

Батько авторки – член уряду УНР – змушений був податися в еміграцію. Багато їх з різних кінців України опинилося тоді на чеській землі, де емігранти заснували українські навчальні заклади,  бібліотеки, газети та журнали і жили в цій своєрідні маленькій Українській республіці повноцінним національним життям.

Саме тут у родині Бризгунів народилися дві доньки. Старшу з них назали лесею. Вона була слухняною дівчинкою. Намагалася допомагати у домашніх справах батькам, гралася з молодшою сестричкою Оксаною, а ще встигала читати книжки, адже навчилася читати дуже рано. Пані Леся вважає, що саме книга дуже вплинула на її життя. Завдяки їй вона стала і вчителькою, і письменницею. далее »